Воскресенье, 05-05-2024, 06:52Приветствую Вас Гость | RSS
Чернухинская ООШ №22
Меню сайта
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 56
Форма входа

Родительская страница


Уважаемые папы и мамы!

После того, как ваш ребёнок переступил школьный порог, в вашей душе, в вашем сердце прочно поселились чувства и эмоции, которые заполнили всё ваше существование. Чувства, переполняющие человека могут быть как позитивные так и негативные. Выбирайте те чувства, которые заполнят жизнь вашей семьи и помогут выявить проблемы и трудности в период роста, развития и становления ребёнка.
Научитесь сами и научите ребёнка управлять своими эмоциями.




АДАПТАЦІЯ П'ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
Рекомендації психолога батькам п’ятикласників
П'ятикласники... Ще вчора вони були маленькими, вчилися в окремому класі, ходили, мов каченята, за своєю першою вчителькою. Сьогодні вони підросли, посміливішали й бігають по всій школі. Вони вже дорослі. Але якою є ця дорослість?
Пропоную вашій увазі довідку про фізіологічний та психологічний розвиток підлітків.
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ
Цей період часто називають важким. І дарма. Таким він буде лише тоді, коли, не знаючи, не зважати на характерні для нього психологічні новоутворення.
У початкових класах діти спілкувалися з одним учителем, який мав свій стиль, свої методи і прийоми роботи, який з ними постійно контактував і добре знав. У підлітковому ж віці вони потрапили під вплив одразу багатьох педагогів, причому дуже різних. Пристосуватися до кожного — важко.
Підлітковий вік — це період, на який найбільше вплинула акселерація. Якщо раніше, кілька десятиліть тому, підлітком вважали 13—16-річного, то тепер акселерація фізичного і психічного розвитку помітно зсунула цю межу — приблизно на 1,5—3 роки.
За критеріями ВООЗ, підлітковим віком вважається друге десятиріччя життя (9(11)— 12(15) років). Це один із критичних періодів розвитку, пов'язаний із кардинальними змі¬нами у сфері свідомості, діяльності та взаєминах індивіда. Дитина швидко росте, у процесі статевого дозрівання організм змінюється, що суттєво впливає на психофізіологію.
З анатомо-фізіологічної точки зору:
1. Відбувається інтенсивний, але нерівномірний фізичний розвиток. Тіло швидко росте у довжину: за рік 8—10 см у хлопчиків, 3—8 см у дівчаток. Причому огруддя і таз відстають від кінцівок — це призводить до порушення звичних пропорцій тіла. У кістках хребта, огруддя, тазу, кінцівок ще є хрящові тканини, тому недотримання гігієнічних вимог до навчання може викликати деформацію скелета.
2. Проблеми можуть виникнути і з серцево-судинною системою. Зростання маси і сили серця випереджає зростання серцевих судин, що зумовлює тимчасове порушен¬ня серцевої діяльності (підвищується AT, з'являється швидка втомлюваність, запа-морочення на кілька секунд). Тому в роботі з підлітками необхідно дотримуватися режиму праці та відпочинку, не допускати фізичного і психічного перевантаження, впливу наркотичних (тютюну, алкоголю, наркотиків) і токсичних речовин.
3. У нервовій системі відбувається структурне формування нервових клітин, утворення закруток у корі головного мозку і розвиток асоціативних волокон, які забезпечують ін¬теграцію окремих ділянок головного мозку в єдину систему. Вдосконалюється гальмівна функція кори, але гальмівні реакції ще нестійкі. Покращується контроль за емоціями. Здатність до самоконтролю поєднується з невмінням опановувати себе, підпорядко¬вуватись.
4. Процес статевого дозрівання є центральним моментом фізичного розвитку. Відбувається перебудова ендокринної системи. Органи внутрішньої секреції почина-ють виділяти статеві гормони. Одночасно з'являються вторинні статеві ознаки і від-мінності. Статеве дозрівання вносить нове в життя підлітка: формуються психосексуальні орієнтації, статевий потяг, інтерес до статевих питань, нові переживання, заго¬стрюється почуття сорому тощо.
Статеві гормони зумовлюють підвищення збудливості нервової системи, яка залежно від індивідуальних особливостей може виявлятися у дратівливості, запальності, бурхли¬вих емоційних реакціях, грубості або, навпаки, байдужості, апатії, неуважності. Тому вся виховна і педагогічна робота з підлітками має бути спрямована на те, щоб перебудова організму, викликана статевим дозріванням, не призводила до негативних проявів у поведінці; аби цей складний та суперечливий період життя був новим і вищим етапом у становленні особистості.
Основу формування нових психологічних та особистісних рис складає спілкування у процесі різних видів діяльності (навчальної, виробничої, заняття різними видами творчості, спорту тощо).
Зміна соціальної ситуації розвитку підлітків пов'язана з їхнім активним прагненням приєднатися до світу дорослих, орієнтацією поведінки на норми й цінності цього світу. Характерним для підліткового віку новоутворенням є «почуття дорослості» і розвиток самосвідомості й самооцінки, інтересу до себе як особистості, до свого потенціалу і здібностей. Самосвідомість — це потреба осмислювати себе як особистість, виробити правильну самооцінку, пізнати свої сильні та слабкі риси. Джерелом самооцінки підлітка є насамперед думка про нього інших людей: батьків, учителів, товаришів. Згодом він намагається самостійно аналізувати окремі сторони своєї особистості, однак між потребою в самооцінці і можливістю правильно пізнати себе існує суперечність. На цій основі можуть виникати конфлікти, які породжуються невідповідністю між рівнем домагань і реальним становищем у колективі. Аби запобігти неадекватній самооцінці, виникненню через це негативних переживань (переваги чи, навпаки, неповноцінності), важливо, щоб дорослі (особливо вчителі) правильно і тактовно оцінювали особистість підлітка. Важливою умовою формування самосвідомості й самооцінки є активна участь у корисних справах. Підлітковий вік, як стверджують психологи, є періодом кипіння енергії, невичерпної активності, тільки, на жаль, якщо відсутня розумна організація колективу, ця енергія виливається в такій же неорганізованій формі на непотрібні справи. За відсутності умов для індивідуалізації та позитивної реалізації свого потенціалу самоствердження може набувати викривлених, девіантних форм, призводити до неадекватних реакцій.
Особливі стосунки складаються між хлопчиками і дівчатками. Як правило, дівчатка в ранньому підлітковому віці обганяють хлопчиків у зрості і через це ставляться до них зневажливо. Зазвичай питаннями вихо¬вання дітей займаються в основному жінки. Якщо і в підлітковому віці виховує жінка, а актив групи складають переважно дівчата, то хлопці залишаються поза справами класу. Тому вони втрачають, як стверджують деякі психологи, чоловічі риси. Таке явище називають фемінізацією характеру.
Цьому віку притаманна інтенсивна перебудова всієї психічної сфери підлітка. Суттєві зрушення відбуваються у формуванні інтелектуальної діяльності: посилюється прагнення до пізнання, формування абстрактного мислення, творчий підхід до інтелектуальних проблем. Сприймання, пам'ять, увага досягають рівня високої продуктивності й вибірковості. Формується опосередкований характер цих функцій.
Інтенсивно розвиваються вольові риси: наполегливість, завзятість у досягненні мети, вміння долати перешкоди і труднощі, здатність до цілеспрямованої вольової діяльності.
Відбуваються суттєві зрушення в інтересах, розвиваються духовні потреби, будується ієрархія ціннісних орієнтацій, починає вироблятися власний світогляд, ставлення до суспільства, людей і до себе.
Інтенсивно формуються моральні переконання та ідеали, розвиваються моральні почуття. У сприйманні дійсності значне місце починає займати естетичний компонент.
У свідомості й поведінці підлітка увиразнюється сексуальний інтерес. З'являється підвищена цікавість до своєї зовнішності, активно засвоюються стереотипи поведінки, пов'язані з усвідомленням статевої належності. Закріплюються особливості статевих відмінностей сприймання, емоційної сфери, інтелектуальної спрямованості, загальних особистісних установок, що відрізняють підлітків-дівчаток від підлітків-хлопчиків.
Так, для дівчаток характерна вираженіша емоційна сприйнятливість і реактивність, гнучкіше пристосування до конкретних обставин, більша конформність поведінки, схильність апелювати до думок дорослих, старших, авторитету сім'ї. Прагнення до опіки молодших відображає, очевидно, за¬родки материнського інстинкту. У дівчаток значно вищий інтерес до своєї зовнішності. Специфіка статевої поведінки виявляється в поєднанні кокетування із сором'язливістю. У повсякденній діяльності дівчатка, як правило, охайніші, терплячіші, краще виконують доручення. У школі їм легше даються гуманітарні предмети. 
Хлопчики менш конформні, частіше ризикують, гірше підпорядковуються загаль-ноприйнятим вимогам. Тому за несприятливих умов у них легше виникає і складніше коригується негативне ставлення до школи, їх більше цікавлять абстрактні явища, сві-тоглядні проблеми, точні науки, система¬тизація.
У підлітковому віці виникає теоретичне мислення (дошкільний вік — практично-дієве, ранній шкільний — наочно-образне, молодший шкільний — словесно-логічне), спрямоване на відкриття законів, власти¬востей об'єктів. Воно може сформуватися тільки на основі відносно розвиненого сло¬весно-логічного мислення. Завдання вчите-ля — розвивати таку операцію як дедуктивне узагальнення — від загального до часткового, або розпізнавання (у молодшому шкільному віці — порівняння та індуктивне узагальнен¬ня — від часткового до загального).
У цей період важче керувати механізмами сприймання та уваги. У деяких підлітків інструкція вчителя на мобілізацію уваги, навпаки, викликає загальмованість.
Підлітків через психофізіологічні особливості важче, ніж молодших школярів, залучити до праці, до вироблення вміння організовувати свою діяльність. Дефекти ви-хований проявляються пізніше. Потяг учнів до самостійності викликає негативне став-лення до готових знань, до репродуктивних видів навчальної діяльності.
Цікавість до фактів змінюється інтересом до закономірностей, до способів набуття знань, методів, прийомів пізнання.
Підлітки виявляють бажання і готовність до співпраці з дорослими й однолітками, активність і готовність включитися в різні види діяльності.
Вони сприймають себе як особистість, у них виникає потреба в самовираженні і са-моствердженні.
Перехід із початкової школи до середньої вважається кризовим у житті школярів. Чому? Бо відбувається зміна соціального оточення, правил та вимог поведінки у школі, додається необхідність самостійно приймати рішення. Також впливають фізіологічні зміни, підвищується втомлюваність і емоційна збуджуваність, і через це часто знижується рівень навчальних досягнень.
Адаптація — процес пристосування індивіда до умов та вимог нового середовища, життя й діяльності. її результатом є пристосованість як риса особистості, що виступає показником життєвої компетентності індивіда.
Адаптація до навчання в середній ланці школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень (інколи аж до року) потрібні, щоб звикнути до нових умов. Це досить довгий процес, пов'язаний зі значним навантаженням усіх систем організму. У цей період, як ніколи, учень потребує допомоги (кваліфікованої, а не розв'язання всіх проблем за ньо¬го) вчителів, батьків. Можна і варто уник¬нути сутичок, зрозуміти, що відбувається з учнями, навчитися це приймати.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ПІДЛІТКА

1. Виявляйте зацікавленість шкільними справами своєї дитини.
2.Обговорюйте складні ситуації, конфлікти, що виникають у школі, намагайтеся їх спільно вирішити.
3.Допомагайте у знайомстві з новими вчителями (вивченні їхніх імен, з'ясуванні рис характеру). Ніколи не говоріть погано про вчителя та школу в присутності ди¬тини.
4.Заохочуйте звертатися по допомогу до вчителя, коли щось незрозуміло.
5.Заохочуйте підлітка брати участь у корисних справах, гуртках тощо. Спрямовуйте енергію у правильне річище, бо вона може вилитися на непотрібні справи.
6.Демонструйте свою віру в успіх дитини.
7.Створюйте ситуації успіху.
8.Акцентуйте увагу дитини на її перемогах.
9.Вказуючи на помилки, означуйте шлях до їхнього виправлення.
10.Порівнюйте досягнення дитини лише з її власними (попередніми) роботами, а не з роботами однокласників чи друзів.
11.Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу і самостійність дитини у навчанні та всіх її справах.
12.Частіше спілкуйтеся з кожною дитиною, а не помічайте її лише тоді, коли вона зробить щось погане. Не провокуйте дитину на погані вчинки лише задля завоювання вашої уваги.
13.Розрізняйте особистість і поведінку. Вчинок потребує санкції, а особистість — підтримки.
14.Любіть свою дитину і показуйте їй свою любов.

 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ РІВНОВАГИ ДІТЕЙ  В  АДАПТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

РЕКОМЕНДАЦІЇ     ПСИХОЛОГА ВЧИТЕЛЯМ   ТА   БАТЬКАМ

1. Учителі й батьки, співпрацюйте, забезпечуйте однакові вимоги школи і сім'ї.
2. Готуйте заздалегідь дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими (відвідуйте парки, дитячі майданчики тощо).
3. Учителі, намагайтеся задовольнити насамперед ту потребу дитини, що зумовлює її поведінку — потребу у спілкуванні з близькими (перші рази дитина може приходити до центру з батьками).
4. Матері, допомагайте дітям установлювати емоційний контакт з учителями, іншими дітьми (щоб дитина їх не боялася).
5. Давайте улюблену іграшку дитині до школи, щоб вона почувалася впевненішою.
6. Пам'ятайте про те, що у хворої дитини наявні відхилення від стану оптимальної збудливості, тобто на той самий подразник нервова система дитини дає надто сильну або навпаки — надто слабку реакцію. Став¬теся до цього спокійно.
7. Зауважуйте індивідуальні особливості дитини, її вміння і навички, щоб зрозуміти, якої допомоги вона потребує.
8. Не залишайте дитину наодинці з її переживаннями, залучайте до гри з однолітками.
9. Особистим прикладом демонструйте різні способи спілкування з дорослими і ровесниками.
10. Ураховуйте вікові особливості дітей, висувайте до них адекватні вимоги.
11. Навчіться керувати своїм настроєм. Настрій передається іншим, особливо гостро його сприймають діти.
12. Уникайте прямих докорів, аргументуйте зауваження, будьте тактовими.
13. Скеровуйте діяльність дитини на досягнення успіху в певній сфері діяльності (малювання, казкотерапія тощо).
14. Менше лайте дитину, не порівнюйте її з іншими, а тільки з нею самою, оцінюючи поліпшення її особистих результатів.
15. Надавайте уваги атмосфері, в якій формується особистість дитини. Теплі емоційні взаємини, довірливий контакт із дорослими сприяє емоційній рівновазі дітей.
 Рекомендації  психолога  батькам
1. Спілкуючись із дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей. Наприклад, не можна говорити дитині: «Багато ваші вчителі розуміють! Бабусю краще слухай!».
2. Будьте послідовні у своїх діях, не забороняйте дитині без усяких причин те, що ви дозволяли раніше.
3. Ураховуйте можливості дітей, не жадайте від них того, чого вони не можуть виконати. Якщо дитині важко дається який-небудь навчальний предмет, краще зайвий раз допоможіть їй і підтримайте, а при до¬сягненні навіть найменших успіхів не за¬будьте похвалити.
4. Довіряйте дитині, будьте з нею чесними і приймайте її такою, якою вона є.
5. Якщо з яких-небудь об'єктивних причин дитині важко вчитися, виберіть для неї такий гурток, щоб заняття в ньому приносило їй радість, і вона не почувалася не такою, як інші.
6. Якщо батьки не задоволені поведінкою та успіхами своєї дитини, це ще не привід, щоб відмовити їй у любові та підтримці. Нехай вона живе в атмосфері тепла і довіри. І тоді проявляться всі її численні таланти.

    ПРАВИЛА РОБОТИ З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ

1. Уникайте змагань і видів робіт, де враховується швидкість.
2. Не порівнюйте дитину з іншими.
3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
5. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.
6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для неї.
7. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.
8. Будьте послідовні у вихованні дитини.
9. Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.
10. Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.
11. Не принижуйте дитину, караючи її.
 
РЕКОМЕНДАЦІЇ   ДЛЯ   БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ    П'ЯТИКЛАСНИКІВ

Шановні батьки! Ось і закінчуються чотири роки навчання в початковій школі. Хвилюються діти, хвилюєтеся й ви. Це природно, адже ваших дітей чекають нові вчи¬телі, нові предмети, нові взаємини з одно¬літками...
Як уникнути зайвого хвилювання, як допомогти дитині «увійти» у підлітковий період без особливих стресів?
Ви маєте пам'ятати, що в перехідні періоди в дітей з'являються специфічні проблеми, що потребують особливої батьківської уваги. Умови навчання в середній школі висувають високі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку дитини, до засвоєних знань.
Однак рівень розвитку в цьому віці неоднаковий: в одних він є передумовою успішного навчання, розвитку, а в інших ледь досягає припустимої межі. Через це у дітей можуть з'являтися різні труднощі. Це зако¬номірно, адже діти вступають у новий період життя, коли закінчується шкільне дитинство і починається отроцтво.
Що характеризує особливості психічного, особистісного розвитку дитини на межі цих вікових періодів?
Відбуваються зміни у психіці дитини. Пе¬ребудовуються сформовані раніше поняття. Шкільне навчання сприяє розвитку теоре¬тичного мислення у доступних цьому вікові формах. Завдяки розвитку нового рівня мис¬лення відбувається перебудова всіх інших психічних процесів, тобто «пам'ять стає мислячою, а сприйняття — думаючим».
До початку підліткового віку навчальна діяльність утрачає своє основне значення у психічному розвитку дітей. Але навчальну діяльність оцінюють, вона впливає на інте¬лектуальну сферу розвитку.
Якщо в початковій школі діти лише знайомляться з навчальною діяльністю, то в середній — опановують основи самостійних форм роботи, більш активно розвиваються пізнавальна й інтелектуальна сфери. У цей період вам потрібно допомогти дитині на¬вчитися самостійно здобувати знання: вмін¬ня користуватися додатковою літературою, довідниками, словниками, комп'ютером.
Ви повинні бути готові до того, що якщо не допомогти дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання, з'явитися симптом «розчарування» школяра у своїй позиції як учня (через невдачі у виконанні тих чи інших видів навчальних робіт), а також небажання виконувати на¬вчальні завдання вдома, небажання відвідувати школу через невиконані уроки.
Але цього може й не статися, якщо пра¬вильно пояснювати дитині, що з нею відбувається.
У дітей виникає «вакуум» мотивації до навчання, який характеризується тим, що колишні уявлення дитини про навчання, цінності вже не влаштовують, а нові ще не сформовані, не усвідомлені, не виникли.
Тут велика роль належить вам, бо ви маєте допомогти дітям сформувати певні поняття, мотиви навчання: «Для життя вчимося, а не для школи»; «Яким я стану — залежить лише від мене»; «Я дорослішаю, і це накладає на мене велику відповідальність за те, що відбувається навколо мене».
Формувати ці мотиви, поняття, цінності повинні значущі особистості для дитини (мама, тато, бабуся, дідусь...) за умови власного позитивного прикладу.
Звісно, якщо ви неодноразово говоритимете про важливість навчання, а самі при цьому декілька років не відкривали книжку, то тут уся розмова вестиметься за принци¬пом — дитина слухає, але не чує.
Лише підготувавши дитину до свідомого прийняття особливостей навчання в серед¬ній школі, можна вберегти її від зайвих хви¬лювань. 
Пам'ятайте: «Якщо дитину підтримують, вона вчиться впевненості в собі».
Вашій дитині потрібна ваша пильна увага.
Як проявляти свою увагу?
• Контакт очей — дивіться на дитину з любов'ю і впевненістю.
• Ласкаві доторки — частіше доторкайтеся до дитини, просто покладіть свою руку на її руку чи на плече.
• Пильна увага — умійте слухати дитину, а не лише чути.
• Сприйняття проблем дитини.
• Розвиток емоційної сфери дитини — незважаючи на всі життєві негаразди, роз¬вивайте емоційну сферу дитини. Намагай¬теся влітку побувати в музеях, на виставках, у театрі, здійсніть похід на лоно природи і присвятіть його тільки дитині, а не друзям. Повірте, це запам'ятається надовго і живи¬тиме позитивними емоціями душу вашої дитини протягом усього навчального року!
Удачі вам і терпіння!
Підготовка переходу дітей до п'ятого класу має велике значення. Запропоновані поради для батьків і тренінги для учнів до¬поможуть у процесі адаптації школярів при переході до середньої ланки.
 
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ХОЛЕРИКІВ

1. Не гальмуйте активності у формі прямої заборони.

2. Не задовольняйте примхи тільки для того, щоб малюк не хвилювався.

3. Раціонально використовуйте енергію дитини, переключаючи з одного виду діяльності на інший.

4. Ніколи не підвищуйте голосу на дитину, не вдавайтеся до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

5. Спілкуйтеся спокійним, але впевненим тоном. Уникайте різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати непрямо — через колектив.

6. Постійно оберігайте нервову систему дитини, обмежуйте упродовж дня ігри, заняття, які призводять до надмірного збудження.

7. За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.

8. Категорично заборонено карати дитину-холерика статичним положенням тіла (постій біля мене, сидітимеш на стільці).

9. Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували і розвива¬ли довільну увагу та сприяли закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, шашки, малю¬вання, ліплення).

10. Виявляйте зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно запобігайте «зривам», ураховуйте мотиви вчинків, за¬лучайте до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

11. Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки  цей тип дуже схильний до агресії.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-САНГВІНІКІВ

1. Вимоги мають бути максимально спра¬ведливі.

2. Давайте вихід їхній енергії, стимулюйте розкриття потенціалу та здібностей дітей у суспільно корисній праці.

3. Виявляйте довіру, підтримуйте корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили, у здатність долати труднощі.

4. Не варто давати сангвініку доручень, пов'язаних із тривалою монотонною діяльністю.

5. Допомагайте у формі відкритої дружньої підтримки, поради.

6. Будьте максимально вимогливим при скоєнні дитиною найнезначніших порушень.

7. Пам'ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона швидко втомлюється від одноманітних занять, методів і форм роботи.

8. При виконанні завдань із сангвініком дорослий має використовувати додаткові стимули, аби домогтися завершення роботи.

9. Коли дитина неякісно виконала завдання, змусьте її переробити його.

10. Формуйте стійкі інтереси. Не дозво¬ляйте частих змін видів діяльності. Розпочату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку виробляйте стійкий інтерес, тер¬піння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і доводити до кінця розпочату справу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-МЕЛАНХОЛІКІВ

1. Завжди дотримуйтеся принципу поступовості.

2. Правильний виховний підхід полягає у тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.

3. Пам'ятайте, що малюк не переносить сильних подразників. Обмежте його у нових знайомствах, іграх.

4. Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується у колективі дітей.

5. Прагніть викликати у дитини позитивні емоції, виявляйте максимум доброти. Тактовно, глибоко і зацікавлено проникайте в її духовний світ, морально підтримуйте, зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння її душевного стану.

6. Не допускайте підвищення голосу, вигуків, надмірної вимогливості.

7. Розвивайте комунікабельність шляхом гри.

8. Необхідно вчасно, кілька разів приходити на допомогу дитині під час вико-нання завдань, схвалювати, підтримувати наймен¬ший прояв активності.

9. Виховуйте волю, наполегливість, почуття власної цінності в колективі.

10. Через деякий проміжок часу організовувати для дитини ситуацію успіху.

11. Меланхоліка треба змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати добову і тижневу тривалість праці й відпочинку, інакше мож¬ливе нервове і психічне виснаження через хронічну перевтому або ж формування відрази до праці, апатії.

12. Аби дитина не відставала від інших за темпом письма, читання, лічби, доцільно вже у 3—4-річному віці в ігровій формі вчити її рахувати і читати, а з 5—6 років — писати.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ФЛЕГМАТИКІВ

1. Слід наполегливо використовувати завчасні настанови на будь-яку діяльність, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності).

2. Не карати за відповідальність, не зви¬нувачувати у тупості, некмітливості. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується неадекватна самооцінка через постійні невдачі.

3. Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів. Залучайте учня до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції, зміцнює віру у власні сили.


4. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов'язаних із високим темпом діяльності.

5. Під час написання художніх творів, у процесі гри флегматика варто на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами почуттів і емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте займатися аутотренінгом та самовихованням.

6. Щоб дитина росла ініціативною, дофрослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних справах.

7. Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи її мислення, почуття, уяву. Правильно переключайте увагу під час ви¬конання завдань і раціонально розподіляйте час.



Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Календарь
«  Май 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Архив записей
Наши достижения