Родительская страница

1. Учителі й батьки, співпрацюйте, забезпечуйте однакові вимоги школи і сім'ї.

2. Готуйте заздалегідь дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими (відвідуйте парки, дитячі майданчики тощо).

3. Учителі, намагайтеся задовольнити насамперед ту потребу дитини, що зумовлює її поведінку — потребу у спілкуванні з близькими (перші рази дитина може приходити до центру з батьками).

4. Матері, допомагайте дітям установлювати емоційний контакт з учителями, іншими дітьми (щоб дитина їх не боялася).

5. Давайте улюблену іграшку дитині до школи, щоб вона почувалася впевненішою.

6. Пам'ятайте про те, що у хворої дитини наявні відхилення від стану оптимальної збудливості, тобто на той самий подразник нервова система дитини дає надто сильну або навпаки — надто слабку реакцію. Став¬теся до цього спокійно.

7. Зауважуйте індивідуальні особливості дитини, її вміння і навички, щоб зрозуміти, якої допомоги вона потребує.

8. Не залишайте дитину наодинці з її переживаннями, залучайте до гри з однолітками.

9. Особистим прикладом демонструйте різні способи спілкування з дорослими і ровесниками.

10. Ураховуйте вікові особливості дітей, висувайте до них адекватні вимоги.

11. Навчіться керувати своїм настроєм. Настрій передається іншим, особливо гостро його сприймають діти.

12. Уникайте прямих докорів, аргументуйте зауваження, будьте тактовими.

13. Скеровуйте діяльність дитини на досягнення успіху в певній сфері діяльності (малювання, казкотерапія тощо).

14. Менше лайте дитину, не порівнюйте її з іншими, а тільки з нею самою, оцінюючи поліпшення її особистих результатів.

15. Надавайте уваги атмосфері, в якій формується особистість дитини. Теплі емоційні взаємини, довірливий контакт із дорослими сприяє емоційній рівновазі дітей.

 Рекомендації  психолога  батькам

1. Спілкуючись із дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей. Наприклад, не можна говорити дитині: «Багато ваші вчителі розуміють! Бабусю краще слухай!».

2. Будьте послідовні у своїх діях, не забороняйте дитині без усяких причин те, що ви дозволяли раніше.

3. Ураховуйте можливості дітей, не жадайте від них того, чого вони не можуть виконати. Якщо дитині важко дається який-небудь навчальний предмет, краще зайвий раз допоможіть їй і підтримайте, а при до¬сягненні навіть найменших успіхів не за¬будьте похвалити.

4. Довіряйте дитині, будьте з нею чесними і приймайте її такою, якою вона є.

5. Якщо з яких-небудь об'єктивних причин дитині важко вчитися, виберіть для неї такий гурток, щоб заняття в ньому приносило їй радість, і вона не почувалася не такою, як інші.

6. Якщо батьки не задоволені поведінкою та успіхами своєї дитини, це ще не привід, щоб відмовити їй у любові та підтримці. Нехай вона живе в атмосфері тепла і довіри. І тоді проявляться всі її численні таланти.

    ПРАВИЛА РОБОТИ З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ

1. Уникайте змагань і видів робіт, де враховується швидкість.

2. Не порівнюйте дитину з іншими.

3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.

6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для неї.

7. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

8. Будьте послідовні у вихованні дитини.

9. Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.

10. Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.

11. Не принижуйте дитину, караючи її.

 

Шановні батьки! Ось і закінчуються чотири роки навчання в початковій школі. Хвилюються діти, хвилюєтеся й ви. Це природно, адже ваших дітей чекають нові вчи¬телі, нові предмети, нові взаємини з одно¬літками...

Як уникнути зайвого хвилювання, як допомогти дитині «увійти» у підлітковий період без особливих стресів?

Ви маєте пам'ятати, що в перехідні періоди в дітей з'являються специфічні проблеми, що потребують особливої батьківської уваги. Умови навчання в середній школі висувають високі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку дитини, до засвоєних знань.

Однак рівень розвитку в цьому віці неоднаковий: в одних він є передумовою успішного навчання, розвитку, а в інших ледь досягає припустимої межі. Через це у дітей можуть з'являтися різні труднощі. Це зако¬номірно, адже діти вступають у новий період життя, коли закінчується шкільне дитинство і починається отроцтво.

Що характеризує особливості психічного, особистісного розвитку дитини на межі цих вікових періодів?

Відбуваються зміни у психіці дитини. Пе¬ребудовуються сформовані раніше поняття. Шкільне навчання сприяє розвитку теоре¬тичного мислення у доступних цьому вікові формах. Завдяки розвитку нового рівня мис¬лення відбувається перебудова всіх інших психічних процесів, тобто «пам'ять стає мислячою, а сприйняття — думаючим».

До початку підліткового віку навчальна діяльність утрачає своє основне значення у психічному розвитку дітей. Але навчальну діяльність оцінюють, вона впливає на інте¬лектуальну сферу розвитку.

Якщо в початковій школі діти лише знайомляться з навчальною діяльністю, то в середній — опановують основи самостійних форм роботи, більш активно розвиваються пізнавальна й інтелектуальна сфери. У цей період вам потрібно допомогти дитині на¬вчитися самостійно здобувати знання: вмін¬ня користуватися додатковою літературою, довідниками, словниками, комп'ютером.

Ви повинні бути готові до того, що якщо не допомогти дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання, з'явитися симптом «розчарування» школяра у своїй позиції як учня (через невдачі у виконанні тих чи інших видів навчальних робіт), а також небажання виконувати на¬вчальні завдання вдома, небажання відвідувати школу через невиконані уроки.

Але цього може й не статися, якщо пра¬вильно пояснювати дитині, що з нею відбувається.

У дітей виникає «вакуум» мотивації до навчання, який характеризується тим, що колишні уявлення дитини про навчання, цінності вже не влаштовують, а нові ще не сформовані, не усвідомлені, не виникли.

Тут велика роль належить вам, бо ви маєте допомогти дітям сформувати певні поняття, мотиви навчання: «Для життя вчимося, а не для школи»; «Яким я стану — залежить лише від мене»; «Я дорослішаю, і це накладає на мене велику відповідальність за те, що відбувається навколо мене».

Формувати ці мотиви, поняття, цінності повинні значущі особистості для дитини (мама, тато, бабуся, дідусь...) за умови власного позитивного прикладу.

Звісно, якщо ви неодноразово говоритимете про важливість навчання, а самі при цьому декілька років не відкривали книжку, то тут уся розмова вестиметься за принци¬пом — дитина слухає, але не чує.

Лише підготувавши дитину до свідомого прийняття особливостей навчання в серед¬ній школі, можна вберегти її від зайвих хви¬лювань. 

Пам'ятайте: «Якщо дитину підтримують, вона вчиться впевненості в собі».

Вашій дитині потрібна ваша пильна увага.

Як проявляти свою увагу?

• Контакт очей — дивіться на дитину з любов'ю і впевненістю.

• Ласкаві доторки — частіше доторкайтеся до дитини, просто покладіть свою руку на її руку чи на плече.

• Пильна увага — умійте слухати дитину, а не лише чути.

• Сприйняття проблем дитини.

• Розвиток емоційної сфери дитини — незважаючи на всі життєві негаразди, роз¬вивайте емоційну сферу дитини. Намагай¬теся влітку побувати в музеях, на виставках, у театрі, здійсніть похід на лоно природи і присвятіть його тільки дитині, а не друзям. Повірте, це запам'ятається надовго і живи¬тиме позитивними емоціями душу вашої дитини протягом усього навчального року!

Удачі вам і терпіння!

Підготовка переходу дітей до п'ятого класу має велике значення. Запропоновані поради для батьків і тренінги для учнів до¬поможуть у процесі адаптації школярів при переході до середньої ланки.

 

1. Не гальмуйте активності у формі прямої заборони.

2. Не задовольняйте примхи тільки для того, щоб малюк не хвилювався.

3. Раціонально використовуйте енергію дитини, переключаючи з одного виду діяльності на інший.

4. Ніколи не підвищуйте голосу на дитину, не вдавайтеся до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

5. Спілкуйтеся спокійним, але впевненим тоном. Уникайте різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати непрямо — через колектив.

6. Постійно оберігайте нервову систему дитини, обмежуйте упродовж дня ігри, заняття, які призводять до надмірного збудження.

7. За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.

8. Категорично заборонено карати дитину-холерика статичним положенням тіла (постій біля мене, сидітимеш на стільці).

9. Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували і розвива¬ли довільну увагу та сприяли закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, шашки, малю¬вання, ліплення).

10. Виявляйте зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно запобігайте «зривам», ураховуйте мотиви вчинків, за¬лучайте до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

11. Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки  цей тип дуже схильний до агресії.

1. Вимоги мають бути максимально спра¬ведливі.

2. Давайте вихід їхній енергії, стимулюйте розкриття потенціалу та здібностей дітей у суспільно корисній праці.

3. Виявляйте довіру, підтримуйте корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили, у здатність долати труднощі.

4. Не варто давати сангвініку доручень, пов'язаних із тривалою монотонною діяльністю.

5. Допомагайте у формі відкритої дружньої підтримки, поради.

6. Будьте максимально вимогливим при скоєнні дитиною найнезначніших порушень.

7. Пам'ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона швидко втомлюється від одноманітних занять, методів і форм роботи.

8. При виконанні завдань із сангвініком дорослий має використовувати додаткові стимули, аби домогтися завершення роботи.

9. Коли дитина неякісно виконала завдання, змусьте її переробити його.

10. Формуйте стійкі інтереси. Не дозво¬ляйте частих змін видів діяльності. Розпочату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку виробляйте стійкий інтерес, тер¬піння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і доводити до кінця розпочату справу.

1. Завжди дотримуйтеся принципу поступовості.

2. Правильний виховний підхід полягає у тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.

3. Пам'ятайте, що малюк не переносить сильних подразників. Обмежте його у нових знайомствах, іграх.

4. Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується у колективі дітей.

5. Прагніть викликати у дитини позитивні емоції, виявляйте максимум доброти. Тактовно, глибоко і зацікавлено проникайте в її духовний світ, морально підтримуйте, зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння її душевного стану.

6. Не допускайте підвищення голосу, вигуків, надмірної вимогливості.

7. Розвивайте комунікабельність шляхом гри.

8. Необхідно вчасно, кілька разів приходити на допомогу дитині під час вико-нання завдань, схвалювати, підтримувати наймен¬ший прояв активності.

9. Виховуйте волю, наполегливість, почуття власної цінності в колективі.

10. Через деякий проміжок часу організовувати для дитини ситуацію успіху.

11. Меланхоліка треба змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати добову і тижневу тривалість праці й відпочинку, інакше мож¬ливе нервове і психічне виснаження через хронічну перевтому або ж формування відрази до праці, апатії.

12. Аби дитина не відставала від інших за темпом письма, читання, лічби, доцільно вже у 3—4-річному віці в ігровій формі вчити її рахувати і читати, а з 5—6 років — писати.

1. Слід наполегливо використовувати завчасні настанови на будь-яку діяльність, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності).

2. Не карати за відповідальність, не зви¬нувачувати у тупості, некмітливості. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується неадекватна самооцінка через постійні невдачі.

3. Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів. Залучайте учня до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції, зміцнює віру у власні сили.

4. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов'язаних із високим темпом діяльності.

5. Під час написання художніх творів, у процесі гри флегматика варто на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами почуттів і емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте займатися аутотренінгом та самовихованням.

6. Щоб дитина росла ініціативною, дофрослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних справах.

7. Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи її мислення, почуття, уяву. Правильно переключайте увагу під час ви¬конання завдань і раціонально розподіляйте час.